Друзі коротко називали мене Аді. Англійською це ім'я звучить як Едді. Тож, будь ласка, друже, зви мене Едді… Я прожив сто років і знаю, як це — дивитися злу в очі. Я бачив найбільше в історії людства: жахи концентраційних таборів, зусилля нацистів знівечити моє життя та життя дорогих мені людей. Але тепер вважаю себе найщасливішим у світі. За всі ці роки я зрозумів одне: життя може бути прекрасним, якщо зробити його прекрасним. Я розповім тобі свою історію. Подекуди вона сумна, у ній багато мороку й чимало горя. Протест зрештою це щаслива історія, бо щастя — це наш вибір. Вибирати тобі. Я розкажу як.